Жінка є жінка

«Жінка — це жінка» (Une femme est une femme, 1961) — єдина комедія Жан-Люка Годара і водночас його перший кольоровий фільм. Історія стежить за трикутником персонажів: екзотична танцівниця Анжела (Анна Карина, тоді дружина Годара) мріє про дитину, її друг Емільєн (Жан-Клод Бріалі) ще не готовий, і тому пропонує, щоб вона завагітніла від їхнього спільного друга Альфреда (Жан-Поль Бельмондо). Фільм — це грайлива данина голлівудським мюзиклам і водночас їхня пародія. Годар працює з музикою Мішеля Леграна, використовує типові jump-cuts і прямі погляди акторів у камеру, свідомо руйнуючи ілюзію кінематографічного світу. Знімок за своїм тоном наближається до поетики Жака Демі й відсилає до інших ключових фільмів французької нової хвилі. На Берлінале 1961 Анна Карина отримала Срібного ведмедя за найкращу жіночу роль, а Годар отримав спеціальний приз журі. Проекція відбувається в кінотеатрі «Аеро» на празькому Жижкові, одному з найстаріших кінематографічних клубів у Чеській Республіці.